Історичні постаті

Михайло Грушевський (1866-1934) – видатний український історик, політик, письменник і громадський діяч, відомий як “батько української історії”.

Народився 29 вересня 1866 року в селі Біла (тепер Тернопільська область, Україна). Навчався в Львівському університеті та відвідував лекції в Гейдельберзькому та Берлінському університетах. У 1899 році Грушевський опублікував свою першу історичну працю “Українська історія в руській історіографії”, яка викликала значний резонанс та встановила його як видатного українського історика.

У 1907 році Грушевський був обраний депутатом Галицького сейму, де став лідером української фракції та був активним пропагандистом української культури та освіти. Після Першої світової війни став одним з провідних діячів Української Центральної Ради, яка оголосила незалежність України в 1918 році. Грушевський був головою Директорії УНР та Головним гетьманом УНР, але після перемоги Червоної Армії був змушений емігрувати до Чехословаччини.

Протягом свого життя Грушевський опублікував понад 400 наукових праць та книжок, був одним з провідних дослідників української історії, культури та народної творчості. Він заснував та очолював Наукове товариство імені Шевченка, яке стало одним з найважливих наукових центрів України. У своїх наукових працях Грушевський активно використовував оригінальні джерела, зокрема листування та документи з архівів, та проводив глибокий аналіз соціально-економічного та культурного життя українського народу.

У 1922 році Грушевський переїхав до Праги, де став одним з найвідоміших діячів української еміграції. Він активно виступав на захист прав українського народу та культури та продовжував свою наукову діяльність. У 1934 році Грушевський помер у Празі.

Михайло Грушевський відомий не лише як видатний історик, але й як письменник та громадський діяч, який зробив значний внесок у розвиток української культури та політики. Його ім’я стало символом національної свободи та гідності для українського народу, а його наукові праці та літературні твори зберігаються як непересічні пам’ятники української культури та науки.