Симон Петлюра (1879-1926) – український політичний та військовий діяч, голова Української Народної Республіки (УНР).

Народився 10 травня 1879 року в селі Косівка (тепер Хмельницька область, Україна) в сім’ї священика. Навчався в Подільській гімназії, потім у Чернівецькому університеті, де вивчав право.

У 1900 році став одним з організаторів Української революційної партії (УРП), в 1917 році очолив Генеральний секретаріат УРП. Після проголошення УНР у листопаді 1918 року, Петлюра став її головою та очолив боротьбу за незалежність України. Під його керівництвом війська УНР відбили від Польщі Львів та провели успішні військові операції проти армії Директорії та радянської армії.

У 1920 році, після поразки УНР в війні з Польщею, Петлюра емігрував до Празі. Там він продовжував працювати на користь української справи, організовуючи емігрантські групи та збираючи кошти на підтримку українських біженців.

У 1926 році Петлюру було вбито в Празі французьким емігрантом Шоломом Шварцбандом, який був агентом радянської розвідки. Справа про вбивство Петлюри так і не була розкрита.

Петлюра залишив по собі спадок як голова УНР та один із лідерів українського національного руху. Його ім’я пов’язане з боротьбою

за українську незалежність та є одним з символів української національної ідеї. Українська громадськість, як і політики, дотримуються різних поглядів на його роль у історії, але не можна заперечувати того, що він був одним з видатних українців свого часу, який був готовий боротися за свої ідеали навіть у важкі часи.

У 1990 році Петлюрі було присвоєно звання Героя України, а його реліквії були перевезені до України та поховані на Байковому кладовищі у Києві. Українська держава вшановує його пам’ять, встановлюючи пам’ятні знаки та монументи, а також проводячи урочистості з нагоди різних ювілеїв його життя та діяльності.

Сьогодні Симон Петлюра залишається важливою постаттю в історії України та українського національного руху, його ім’я сприяє збереженню та підтримці української ідентичності та самопізнання нації.