Володимир Винниченко (1880-1951) – український письменник, журналіст, політик, громадський діяч та один з видатних лідерів українського національного руху.

Народився 28 березня 1880 року в селі Гайсин (тепер Вінницька область, Україна). Навчався у Відні, Граці та Кракові, де вивчав філософію та право. У 1902 році опублікував свій перший роман “До страху”, який був заборонений цензурою.

У 1905 році Винниченко став одним з організаторів української революційної партії (УРП), а пізніше був одним з організаторів та керівників Союзу визволення України. Під час Першої світової війни був депутатом Російської думи, де виступав за автономію України. У 1918 році очолив Українську Народну Республіку (УНР) у Третій урядовій коаліції, але через внутрішній конфлікт з головою УНР Симоном Петлюрою, був змушений покинути Україну.

У період з 1918 по 1920 роки Винниченко жив у Європі, де працював над літературними творами та громадською діяльністю на користь української справи. Після повернення до України у 1920 році, Винниченко став головою Директорії УНР, але через конфлікт з головою уряду, Генеральним отаманом Павлом Скоропадським, був знову змушений емігрувати до Європи.

У 1921 році Винниченко оселився в Празі, де був активним учасником українського еміграційного руху та продовжував працювати на користь української культури та літератури. Він був редактором українських видань, таких як “Час”, “Новий шлях” та “Ранок”, а також написав кілька відомих літературних творів, зокрема роман “Страх”, який згодом став класикою української літератури.

У 1945 році Винниченко переїхав до США, де продовжував свою літературну та громадську діяльність. Він заснував Український письменницький союз та став його першим головою. Протягом свого життя Винниченко був активним пропагандистом ідей української незалежності та демократії, які він висловлював у своїх літературних творах та громадських виступах.

Володимир Винниченко помер 6 березня 1951 року в Нью-Йорку, де і був похований. Його ім’я стало символом для українців у боротьбі за національну свободу та незалежність, а його твори залишили значний внесок у розвиток української літератури та культури. В Україні на його честь названо багато вулиць, скверів та пам’ятних знаків, а також у 1992 році він був присвоєний звання Героя України.